Корекційні вправи (для дітей з ООП)

https://learningapps.org/view1869988

https://learningapps.org/2750168

ЯКЩО В ДИТИНИ ШОКОВИЙ СТАН, НАШЕ ЗАВДАННЯ:

  • НАДАТИ ВІДЧУТТЯ БЕЗПЕКИ, КОНТАКТУ З НАМИ

 • ПОВЕРНУТИ ДИТИНУ В КОНТАКТ ІЗ РЕАЛЬНІСТЮ

 • ДАТИ МОЖЛИВІСТЬ ДІЯТИ САМІЙ

 • ПІДТРИМАТИ

 • ЗАФІКСУВАТИ ТЕ, ЩО СИТУАЦІЯ ЗАКІНЧИЛАСЬ

 • ВІДНОВИТИ ХРОНОЛОГІЮ ПОДІЙ. 

НАШІ ФРАЗИ: Я З ТОБОЮ. Я МАМА. Я З ТОБОЮ ТИ МЕНЕ БАЧИШ? КИВНИ. ЯК ТЕБЕ ЗВУТЬ? ЯК МЕНЕ ЗВУТЬ? СТИСНИ МОЮ РУКУ ДИХАЙ РАЗОМ ЗІ МНОЮ (МОЛОДЕЦЬ!!!) МЕНІ ПОТРІБНА ТВОЯ ДОПОМОГА (ТРИМАЙ СВОЮ ІГРАШКУ, НЕСИ ПЛЯШКУ З ВОДОЮ) ПОРАХУЙ, СКІЛЬКИ КРОКІВ ДО… СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ В ЗЕЛЕНОМУ…. ТИ МОЛОДЕЦЬ ЦЕ БУЛО СКЛАДНО, АЛЕ ТИ САМ/-А ВПОРАВ(-ЛА)СЯ УСЕ СКІНЧИЛОСЯ. ТРИВОГА ЗАКІНЧИЛАСЯ. МИ В БЕЗПЕЦІ

ЯКЩО ДИТИНІ НАСНИВСЯ КОШМАР. ЯКЩО ДИТИНА КРИЧИТЬ УВІ СНІ !!! (С.Ройз)

 Під час сну, коли дитина із заплющеними очима, не потрібно торкатись її чи обіймати. (Якщо дитині сниться, що хтось її переслідує, чи вона намагається вивільниться з небезпечного простору – це може призвести до неочікуваної реакції.) 

Сідаємо поруч, називаємо дитину на ім’я: «Ти спиш. Тобі наснився страшний сон. Це сон. Я твоя мама. Я з тобою. Ти зараз прокинешся – і я тебе обійму. Ми в безпеці». 

Коли дитина розплющує очі – знову звертаємося на ім’я: «Подивися на мене. Ти мене бачиш? Кивни. Ти прокинув(-ла)ся. Як тебе звати? А як мене звуть? А твою кицьку / собаку? Тобі наснився страшний сон. Зараз ти прокинув(-ла)ся. Усе добре. Ми в безпеці. Стисни мою руку сильно-сильно. Можна тебе обійняти? Я з тобою». Обіймаємо, трохи гойдаємо, можна тихесенько співати колискову. Ми в безпеці. Відженімо всі страшні сни. 

Нам потрібно, щоби дитина сама змогла зробити дію: плеснимо в долоні (один раз) – і сон піде в країну снів, а ми – у реальності. Або ми відштовхнемо чи бризнемо розпилювачем (навіть, уявним) – спреєм від монстрів. Чи подуємо (сни, як туман, можуть розвіятися від дихання). Чи скажемо: «Сне, знай своє місце». Закріплюємо словами: «Ти впорав(-ла)ся, дивися, ти сам/-а все подолав/-ла». 

Вночі, якщо сама дитина не розповідає, що наснилося, – не провокуємо. Якщо розповідає – кажемо: «Це був страшний сон. Це відбувалось уві сні. Усе минуло. Ти в безпеці». 

Якщо дитина розповідає про ворогів чи що не могла вибратися, чи що поряд були снаряди – можна ворогів розвіяти в прах, уявити, що вибралися, поставили над собою світловий щит. 

Нам треба завершити процес. Будь ласка, щоразу, коли минає тривога, коли минає небезпека, нам дуже важливо сказати: «Тривога закінчилася. Ти молодець. Ти так мені допомагав/-ла». 

Щоразу варто ставити крапку в подіях, щоби ми не поверталися до їх початку й не переживали в снах чи думках те, що для нас травматичне, знову і знову.

ЯКЩО В ДИТИНИ ІСТЕРИКА (Поради від С.Ройз)

•   Істерика потребує берегів – нашої уваги, часто – наших рук та обіймів. «Нумо я візьму тебе на руки!» 
• Проте також потрібно стабілізуватися самим: узяти в руку будь-яку річ, спертися на спинку стільця чи стіну, відчути зовнішню опору. Бути в контакті з дитиною. Не переривати контакт. 
• Якщо в дитини істерика, вона не чує наших умовлянь та нотацій. Назвати почуття дитини та надати підтримку. Ти злишся? Ти сумуєш? Зараз зовсім складно? Ти втомилась?
•  Намагатись озвучити потребу дитини. Мені теж так хочеться додому. Якщо б я могла, я б для тебе…. 
• Якщо дитина мала – припустимо перефокусувати увагу. Після того, як контакт відновлено, емоція усвідомлена – можна розпочинати раціональний діалог. Почати переказувати те, що було до початку істерики, і супроводжувати в раціональних висновках та діях. 
• В істерики є інерція – вона не може припинитися одразу ж. Обов’язково потрібно напрацювати «ритуали» зближення.

ПАМʼЯТКА БЕЗПЕКИ В УКРИТТІ ВІД СВІТЛАНИ РОЙЗ

 ПАМʼЯТКА БЕЗПЕКИ В УКРИТТІ 

Пояснити сигнали сирени: «Коли ти чуєш звук сирени – це означає, що наша армія поряд, вона виявила небезпеку й бореться з нею»; це означає, що про нашу безпеку дбають.» 

Запевняти дитину, що зараз ми в безпеці: «Я з тобою», «Я доросла, я тебе захищу», «У нас є план», «Я знаю, що робити», «Дивися, скільки людей разом і як наша армія нас захищає».

 Не соромити за страх, дозволяти виявляти будь-які емоції. 

Не порівнювати з іншими, навпаки – бадьорити: «Ти молодець», «Ти гарно справляєшся».

 Перемішуючись в укриття, узяти із собою іграшку / іншу улюблену річ чи стискати руку.

 Просити дитину, щоб обійняла вас міцно-міцно.

 Робити будь-які вправи, що пускають у дію тіло: розтягування, потягування тощо; можна бити стіну, спрямовувати рух – стрибати в класики, стрибати, сидячи, разом співати, дати гру в телефоні. 

Звертатися на ім’я. 

Привертати увагу – щоби зустрітися поглядом. 

Попросити дихати разом: вдих – видих. 

Попросити порахувати, скільки людей у зеленому (червоному).

 Міцно обійняти. 

Дати воду. 

Якщо тремтить – попросити напружити м’язи ще сильніше, а потім потягнутись, розтанути, мов сніговик. 

Стискати руку.

 Розтерти долоні, покласти на зону, де нирки. 

Підлітки можуть дистанціюватися, уникати всього – сидіти в TikTok і не реагувати. Це спосіб впоратися з напруженням. Варто дати їм конкретне доручення й забезпечити можливість проявити емоції. Уявити себе, сім’ю, місто, країну під веселкою, під захисним куполом, малювати, створювати уявні та зроблені з підручних матеріалів захищені простори. Якщо дитина бліда, розгойдується, не реагує на контакт – розтерти руки, мочки вух, дати шоколад і солодкий чорний чай, узяти на руки, похитати, почати співати пісню, яку вона пам’ятає, звертатися на ім’я, говорити «мама поруч». Я з тобою. Потім дати тетріс на телефоні або пограти в дартс чи гру, пов’язану з просторовим сприйняттям

Отримати консультації та психологічну підтримку можна також за телефонами:

 • Національна гаряча лінія для дітей та молоді (консультування дітей та молоді щодо проблем в особистих стосунках, непорозумінь з батьками, насильства чи жорсткого поводження, консультації психолога, юриста та соціальних працівників щодо випадків порушення прав дитини) – 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 111 (з мобільного); 

• Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації – 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 123 (з мобільного). За ініціативою Офісу Президента України, спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та Міністерством соціальної політики України створено чат-бот у мережі Telegram „Дитина не сама” (@dytyna_ne_sama_bot), який допомагає дітям у складних ситуаціях під час воєнного стану

Перша ментальна допомога в стресовій ситуації за Моше Фархі

 Р – разом, обов’язково бути поряд. Під час травмуючої ситуації людина відчуває себе самотньою і безпомічною. Важливо повернути її до відчуття того, що «ми разом, ти не один». 

І – ініціатива, підтримка ефективних дій. Наш перший порив – заспокоювати людину, яка страждає від тривоги. Цього не варто робити. Замість цього слід спонукати до активних самостійних дій, щоб відновити в людини відчуття контролю. 

З – запитання, які спонукають до роздумів. Канал спілкування з постраждалими від тривоги в час інциденту повинен бути ментальним, раціональним, ні в якому разі НЕ емоційним. Потрібні запитання, які вимагають активувати думки, а не емоції. Не варто говорити «Це нормально – бути наляканим, схвильованим». Варто говорити «Порахуй і скажи, скільки людей/машин/стільців зараз навколо тебе?» або «Де знаходиться найближче до тебе захищений простір?».

 У – усвідомлення ситуації. Дуже важливо розповісти людині, яка постраждала, що було до ситуації, і що було після пережитої ситуації. Важливо підкреслити: ця ситуація вже завершилася.